Люди, їжте хамсу! вона зараз шонінаєсть свіжайша і прекрасна. Якраз зара її чорному морі ловлят і солять, ловлять і солять. так шо cвіжак і палєзне, і вкусне. Тільки не багато, бо потім чаю п*єш, п*єш і не нап*єсся ніяк. Краще всього її з бульбою в мундирах, з цибулькою та гальбою свіжого живого пива).

робила чаклунку Жозефіну, а вийшов Альбєрт - баксьор і авіатор).

вчора сусід знову мав сеанс самоствердження за рахунок погроз під нашими дверима. стояв зі своїм малим і благим матом крив нас і запевняв, що повідриває нам голови, за те що ми (тобто я) мєнтам розповіли, що він алкагік.

як мене це все дістало. я не знаю, що від нього можна чекати. а якщо в нього пісталєт є? напевне ми б вже про це знали....

В мене бідаааааа(.Сусід запойний. Коли в нього дитина народилася, почав пити на радостях, не зупинився, коли мама з малям додому приїхали, мусіли тікати, бо оре, матом гне, бушує. це увсе в мене під носом, у сусідній квартирі. То вона приходила до нього жить, то знову тікала до мами. Зараз малому десь 3,5 роки. Серйозний такий, насуплений весь час. Десь пару місяців тому вигнав він жінку, а сина лишив. Плачу тут було під дверима........

Коли не п*є сусід, успішний такий собі абиватєль, водієм працює, журнал кореспондент читає, один раз навіть слово карма від нього почула, але то по п*яні, тверезий він з сусідами не говорить, гоноровий кієвскій мужчіна років так 40.

Міліція тиждень тому приходила, питала в мене хто з них запойний він чи вона. Її я п*яною ніколи не бачила. Карочє розводяться вони, він хоче малого забрать, і вже певне місяць малий з ним живе, розповів дільничний.

Має тепер "сабутильніка" сусід. Коли йдуть додому з малим поночі то криє нас матом, розповідає які ми ***, бо лампочку він вкрутив перший, а не ми. А коли сам, то з дверями нашими розмовляє, криє матом мого чоловіка, мовляв не подобається він сусіду - ачькастий і барадатий. Але ж шось часто почав розмовлять з дверима, ненависть так і пре - каже, що бандеравці ми, сукі. Я йому не заважаю сеанси терапії з дверима проводити, але скоро не втримаюсь, хоч він сабака дибіл здоровий, вмащу куди дістану. Хоча б в уяві.

Насправді, я не знаю що робити, я так хочу допомогти дитині, але чим допомогти? і розмовляти з цим батьком-уродом мені справді страшно, він як чорна дірка без моральних принципів і етичних бар*єрів, страшна чорна людина ідіот.

хочеться карнавалу і фестивалю імені п*ятниці, щоб кружляти у танці і п*янітити від зустрічей, і несподіванок, щоб музика красива, ніжна, і друззя, і боа, і жабо, і чача і чачача, і рибки в акваріумі. І розмови цікаві, і вибігати на балкон, а там теж розмови, сміх і свіже повітря осені.

Натомість - Соля хворіє, малює сидячи на килимі, я шарюсь в тирнеті, Дрюнділь на роботі і так до ночі, Жора, скатінка, вже насцяв на кухні. Теж ніфігова собі ідилія. Але так хочеться карнавалу, буфонади, бурлеску і балагану.

Ну, і щоб всі були здорові).

http://konkurs.koktebel.ua/gallery/?p=2


Людоньки, як маєте хвилинку, прпоголосуйте за нашу з Солею падружку, вона на 5 сторінці, а мо вже на 4.
фотограф - Саша Мєдвєдєв.


УПД:
Таки вже на 4 сторінці!
УПД №2
вже на третій!
УПД №3
вже на другій!

Найінтелігентніша жінка, яку я знаю,
продає солоні огірки вечорами біля метро.
найсмачніші в світі огірки, солоні як сьози,
яких давно десь немає. посуха.

ЯРМАРОК

Мій брат – кравець хлоп’ячих мрій,
зішив з землею небо.
Горять хустки у крамарів,
немов стобарвний гребінь.

Співають теслі, бубни б’ють.
Розкрию таємницю:
червоне сонце продають
на ярмарку в Горлицях.

20 січня 1935

Можливо з його іменем цей день буде трошки поетичнішим:).
На дворі бабине літо.
гарного всім дня).

Все частіше почала задумувацця, якого фіга я вчилася на журфаці?
краще б мене в алєніводи віддали, але краще глину місить.

Я тут недавно таку журналістку бачила, що захотілося відмить милом і шампунем від бліх свою вищу освіту. Бабанькі, це страшно. Едакій самопіар-епос лізе, а в глазах жорстока правда в якій ні каплі інтілєхта. Не журналістка, а блєф якийсь. Наіопка.

Тільки ж не подумайте, що всі журналісти погані. Є афігєнні журналістки, наприклад Мар*яна Цвібачка, якби не вона, то нівжисть не запам*ятала хто у нас тепер прем*єр, а хто уже ні. Карочі, є ще хороші журналісти. Без биководства в глазах.

-коли я їду на вєліку я боюсь великий агресивних псів. один вже якось кусанув мою дупу. смерть доберманам!

-боюсь, що поц на авто відкриє двері, саме тоді, коли я повз проїжджатиму.

-боюсь дуже п'яних людей. бо не розумію, як з ними поводитись і взагалі вони якісь дивні не земні істоти.

-вночі коли ти засинаєш, щось шарудить у хаті, а ти дома САМА...

-коли плаваю, боюсь що у басейні-водоймі є крокодил, або ще хто, і як мене вкусить.... дякую дяді Стівену Кінгу, просто - пасіба пріспасіба.

-не люблю страшні фільми, бо страшноооооооо. Виключення - фільми про Чужих, хоч і страшно, але круто зроблені полотна. респект, що тут скажеш.

-боюся дурацьких кінокомедій, вони жеруть мій час і віру у почуття гумору людства.

-боюсь мікробів, але я з цим справляюсь.

-не комфортно себе почуваю у закритих маленьких затхлих приміщеннях. страшно, що повітря закінчитися. це все клята нежить якось постаралась.

-боюсь Аллу Пугачову. бо це капєц. І Машу Распутіну, бо це мєгакапєц.

-боюсь лікарів, бо зустрічались страшні суки і в них скальпелі, і шприци єсть.

-і ще боюсь, що полюси Землі поміняються місцями і що дощів нема, і грибів не буде((.

бувають такі люди, яких бачиш і думаєш - от мудаЧЧЧина......... Безконечно з цього мудачини якась єресь пре і одкровення недоречні, і сміється він ужасно, і зовнішність підозріло-неприємна, бррр, навмисно таке не придумаєш. Але йде час, якось непомітно до цих рис звикаєш, і вже не мудацькі вони, а банально-звичайні, уже і весело і цікаво тобі з ексмудачиною, є про що поговорити, є що поробити.

І не ясно, чи це ти мудачиною став, чи це мудачина розмудачився.........? чи це мудакомір в тебе не об'єктивний був...

і часто ж так буває... і добре, що так все у світі суб'єктивно і часоплинно. а може і фігово. хто зна.

падав дощ, десь внизу Славське, літо.

( і ще трішки з фестивалів, грибних походів та карпатських подорожей )

*сьогодні зловила себе на тому, що сиджу навшпиньки одягнена у ванній і дивлюсь яко кіт, з цікавістю, як працює пральна машинка.
*готую кизилове варення. там все просто 5 разів довести до кипіння а потім трішечки проварити. я вже 3 рази відійшла від рецепту.... дуплю!!!
*у власне задоволення вивчаю 3-д програму. Всі пішли на концерт Тельнючок:).
*час від часу потягую носом повітря, двірники палять листя. вже майже осінь, ще майже літо.
*щодня їжджу на ровері в дитячу поліклініку. аналізи, довідки. Але вже завтра Соля йде в садок. це останній рік, наступного року у школу.

"Иду и вижу - малыш на велосипеде катится под гору и дико орет от ужаса. Его нагоняет отец, останавливает и говорит:
- Не плачь. Видишь, я большой и силный. Я тебя всегда спасу. Вот ты вырастишь, тоже будешь большим и сильным, и будешь помогать мне. -
Малыш молчит.
Вот вот, малыш вырастит большим и сильным и будет гноить своего престарелого отца. А то и бутылкой по голове. Как же так? А вот так. Надо понимать, что слова отца обращены совсем к другому существу, чем тот будущий, выросший. Нечасто такое существо переходит из одного тела в другое. Зачастую, как некий зверь детство просто перепрыгивает в другого ребенка, а тело заселяет другое существо. Вот так-то малыш! Не вырастай большим и сильным!"

Прігов Дмітрій Алєксандричь
http://www.prigov.ru/

я постійно вигадую якісь штуки. то м*ясорубку, то велосипед.........
:))

якщо серйозно, то скоріше удосконалюю-змінюю вже придумане, хоча буває і щось едакає... і відразу забуваю, ібо не знаю, що с етім дєлать. це вигадування в мене з 6 років, тоді я думала, що пройде, не пройшло.

сьогоднішній день мені схожий на музику Паоло достиглий і погожий. Гарного вам дня).

* може піти покурить?

* як було добре покурить першу цигарку, коли гуляєш з Жорою......... і другу.

* цю пачку все одно треба докурить....

* пити каву без цигарки, зранку... можна і не пити. нащо?

всі мої дрихнуть вкупочці. О, а мені ж жж, інтернет і комплютер. ніч глупа, ніхто не заважає. читаю зачитуюсь, так як в дєцтві, коли батьків дома нема: можна піти покурить у фортачьку, можна конняку пожлуктить естецько сам собою умним, але нафіга всьо ета, коли є інтирнет. їм його, п*ю його, от що значить з карпатських гір спуститись, у джерелах льодяних купасить, сонце гуцульсеке з дощами пити.

а в горах було афігєнна, фоток не викладу, бо всі мегафігові:).

кстаті, де ви фотки викладаєте, бо еЛЖеплюс глючить?
(простіт за дурне запитання,добрі люде. бп, вирвалось.)