Франя та її бублики

Сьогодні поїзд Київ-Керч і через якихось парканадцять годин - море, бики................. засолюсь, зазолотію!

у прогнозі суцільні дощі. фігняяяяяяяяяяяяяяя. тепер мене непокоїть лише одне - брати бадмінтон чи ні????

і головне - не забуть Солін горшок. Бо без горшка в поїзді скуката і антисанітарія.

Якісь сусіди знизу купили собі хлібопічку, тепер майже щодня через щілину відкритого вікна до мене навідується запах свіжоспеченого білого хліба.

а до вас які запахи сусідські навідуються?

Особисто я дуже в децтві цих звірят любила. Вже таке дітям не показують, тепер засунув двд з мультіками і спіть любі малята, розвивайтеся.

У середу їду до малої у село. 18 черня в неї ДН, 5 рочків, замовила мені торт "золотий ключик". Що за торт? я про такий не чула. він хоч не з масляним кремом, люди добрі?

У понеділок 22-ого приїдемо, чекайте друззя! Віршики вчіть!

Над Києвом блимає щодві секунди. Я ще такого не бачила. Приголомшливо. Феєрично!

Прєд моїм взором вздовж ширь комплютерного екрану тріпєщіцца і б*ється об світло худосочна зелененька крихотулька мошка.
О, літня ніч. Не буду я вбивати нині.

А вчора ми усім сімейством бачили двох їжачків і жука носорога, намінуточку. Жук був блістящ і носат.  Їжаків наш песик Жора звісно намагався обісцяти. Це вже традиція. Це вже мене навіть не дивує.... :)

зареєструйтесь тут.

http://www.n-z.org.ua/reg.html

16 травня 2009, 19.30-22.00 до 110-річчя НХМУ та Міжнародного дня музеїв Національний художній музей України та Майстерня Великих ідей „GANKA" запрошують пережити незабутній досвід нічного відвідування музею.

У загадковій напівтемряві по-новому відкриються твори знаного майстра сучасного мистецтва Романа Жука, неповторно збентежить медіа проект Олега Чорного та Геннадія Хмарука. На галявині перед музеєм лунатиме музика у виконанні українських діджеїв.


http://namu.kiev.ua/ua/press-centre/news/view.html?nid=34

мене звісно не буде, я на дачу, пєть-гулять-вісіліцца і святкувать ДН Моріс.:)

живе у цукерничці. любить какаву, кизилове варення, зефір і цукати.:)

Вчора Соля вилила свій лікувальний чай з імбірем-медом-лимоном-смородиною у раковину, принесла мені порожню кружку і тішить - "я все випила!". Я мало не згоріла від гніву праведного. Сьогодні в раковину були вилиті ліки за сто-пяццот рупій, ібо пляшечка нУжна була, щоб у ванні нею бавитись. Срака-мотика-kotyhoroshkо. Заспокіливі мені конячі з самого рання!

Пробіглась навколо озера. 20 хвилин здоров*я не завадить). Приємно усвідомлювати, що дерева пахнуть.) І хрущі над вишнями гудуть.



http://www.myspace.com/lesqueuesdesardines
А це коїшо для вас від дівчат у яких в голові живуть метелики. Запозичено у бусінки kazbek.
Включіть звук коли зайдете на майспейс-сцилочку, там такий милий нявкіт.)

( бумц )

Карочі......, я стала жертвою розкладок з насіннячком. позавчора було посаджено - лаванду горную, дзвіночки карпатські, дельфінаріум асліпітєльний, нізабудкі рожеві, волошки різнокольорові, мак, і ще водозбір усіх кольорів веселки. І кінця цьому фанатизму не видать, стала я садовнікам. прощяйтє.



А поки я скопую клумби і підрізаю кущі, дорогі друззя естети квітколюби, пропоную вам заглянути на цей сайт, тут чудеса екібани, насолоджуйтесь, гаспада.
http://ww4.1800flowers.com/
і зверніть увагу на початок адреси, що за ww4???

Смачної вам Паски,
ваша Маруся.

якщо мені ставало зовсім кепсько, я приходила ввечері, як музей закривався, до цього лева, це той що справа, сідала йому на лапу і розповідала як хріново в світі жить. допомагало).

ах, суїцидальне дитинство). дякую тобі левику, що ти мене не навчив вживати всяку гидоту, матюкатись і проколювати носа, а головне - стрибати з багатоповерхівок.

А у вас було таке місце, де ви любили ховатися в себе?

Баярскій - козак. Кумедно страшенно. Браткі з буміра - Остап і Андрій. Жодної козацької пики (тільки зара помітила що українці і росіяни по різному усміхаються). Таки справжнє іноземне кіно).
Композитору - догана, така музика скушнєйша, наче якісь лабухи з райцентру для мух у пустому ресторані грають(.

Ну, коли вже Діпардьє нам в українському зіграє Тараса де Бульбьє? Бгг.

А я от взяла і сама себе намахала)). Мені би в кіно знімацця. Про мене б книги писать. Бггггггггг.

Тепрер Соля кіноманка, вирішила подивитися Альфа. Сміється з нього, ух, правильніше сказати - регоче). хіхіхігагагахіхіхі. Смішнючка.

Через тотії мультики напевне, десь вже пару місяців їй часом сняться страшні сни: злі монстри чи що я кудись поділась........(((. Довго не хоче засинати.

Це монстр, він намальований місяць тому, як завше за пів хвилини. як завше у моїх альбомах, де я плани, прорахунки та ескізи роблю).
Як на мене - симпатяжка).

Ось тут поради як позбавитись дитячих страхів -
http://webmama.dp.ua/article/article11.html
http://adalin.mospsy.ru/l_02_00/l_02_01f.shtml

Коли він з*явився я жила з батьками у Ворохті. славні були часи, подружка - Наталка Стванкович, гриби, індюки по дорозі до школи, табличка множення, хлопчик, який мене копав під колінко у знак симпатії, свіжий морозний ранок, старі австрійські санаторії, в одному з них жили дітки з дтп- містичне красиве ів сумне місце, куди хотілося і не хотілося відразу. тир після школи, арахіс в цукрі, жуйки.

Ми жили біля залізничногомосту, щоночі поїдзи пронизливо освітлювали кімнату, де вже давно вимкнене світло.

Гори в лісах, афини, гогодзи, журавлина у мохах різнокольорових, подорожі до Коломиї-Косова-Франківська, сліди відьми на стіні у мастерні Опанаса Заливахи. Косівські майстри, гончарі, музики.

Моя ліпша подружка - донька мадяра Тіберія доглядача цвинтаря, тож страшні історії про цвинтар улюблена тема, мольфари у 4 метри росту, ведмеді людожери, яких нема але вони є....

Поливаний понеділок - батальні бої школярів, я вся мокра. Храм на Марії, купа саморобних льодяників, когуктиків, баранців.

Щоранку по дорозі до школи мене переганяла закохана пара - старшокласники, ліричні-ніжні-світлі... як вони мені подобались, я їм якось навіть мандаринку подарувала просто на вулиці і втікла. вони, певне, були здивовані.:)

Найкраща забавка - пограти на складі лісокомбінату, ух як нас дядьки ганяли....... адреналін. :) Трамплін, підйомник. Майстри спорту у спортівняках і шапчьонках з пумпоном.

Мама часто готувала млинці на сніданок з афинами..., а пічка у нас була на тирсі. Якось приїздили татові друзі з Литви, ходили з ними у походи за грибами-ягодами.

Зимою - світський променад на бігових лижах по замерзлій річці (як писав класик - мароз і солнце, длєнь чюдєсний!).

І тархун), неодмінно з пиріжечками з індичачим паштетом. мммммм. мегавечірки у маминої париятекльки). Ящик тархуну, гора пиріжків, з дітей тільки я і сусідська Оля, якій 4 роки. Я мишка! - казала Оля. Ні ти ступка, - казав мій тато. Ні, я мишка! Ні - ступка. І так до безконечності. Мене завжди вражало, що ця маленька дівчинка ніколи не ображалась. :) олдним словом, в цієї маленької дівчинки мені було чому повчитись, а їй у мене. Чудова компанія). Де ти зараз, Оля? Ти вже напевне вчишся в університеті? Тобі смакує тархун?

завівся такий у альбомі пару років тому на початку вересня. море хлюпалось між пальців, пінилося і усміхалося останніми променями літа.:)
Гарно було. :)